ЧИН СВЯТОЇ І БОЖЕСТВЕННОЇ ЛІТУРГІЇ
 

  Священик, маючи намір правити Святу Літургію, наперед готує себе до відправи належними за церковним Уставом богослужіннями, а саме: вечірнею, утренею і часами, а також повинен прочитати належне за Уставом правило перед Святою Літургією і молитви перед Святим Причастям. Насамперед він повинен бути в мирі зі всіма, ні на кого нічого не маючи, зберігаючи серце, по змозі, від лукавих думок, і з вечора стриматися від їжі та пиття аж до часу, поки не звершить Служби Божої. В самий день відправи Святої Літургії священик із дияконом, кожен маючи на собі підрясник, а не священні одежі, поклоняються тричі на схід перед царськими дверима. Тоді диякон промовляє:

Диякон:

Благослови, владико.

Священик:

Благословенний Бог наш завжди, нині, і повсякчас, і на віки вічні.

Диякон:

Амiнь. Слава Тобi, Боже наш, слава Тобi. Царю Небесний. Святий Боже. Пресвятая Тройце. Отче наш.

Священик:

Бо Твоє є Царство, і сила, і слава, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині, і повсякчас, і на віки вічні.

Диякон:

Амінь.

І моляться кожний окремо:

Помилуй нас, Господи, помилуй нас, бо жодного оправдання не маючи, ми, грішні, Тобі, як Владиці, цю молитву приносимо: помилуй нас.

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові.

Господи, помилуй нас, бо на Тебе ми надіємось: не прогнівайся дуже на нас, і не пам’ятай беззаконь наших, але зглянься і нині, як Милосердний, і визволи нас від ворогів наших. Бо Ти Бог наш, а ми люди Твої, всі творіння рук Твоїх, і ім’я Твоє призиваємо.

І нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.

Милосердя двері відкрий нам, благословенна Богородице, щоб ми, на Тебе надіючись, не загинули, а від усякого лиха Тобою визволилися. Бо Ти єси спасіння роду християнського.

Потім підходять до образа Христа і цілують його, промовляючи:

Пречистому Твоєму образові поклоняємось, Милосердний, благаючи прощення провин наших, Христе Боже, бо Ти з волі Своєї тілом зійшов на хрест, щоб визволити створених Тобою з ворожої неволі. Тому вдячно співаємо Тобі: Ти радістю наповнив усе, Спасе наш, прийшовши спасти світ.

Тоді цілують також і образ Богородиці, промовляючи тропар:

Богородице, Ти єси джерело милосердя! Сподоби і нас Твоєї милости; зглянься на грішних людей; покажи, як завжди, силу Твою, на Тебе бо надію покладаючи, співаємо Тобі: “Радуйся!”- як колись Гавриїл, безтілесних архистратиг.

Схиливши голову перед святими дверима, священик молиться:

Господи, простягни руку Твою з висоти святої оселі Твоєї і зміцни мене на відправу цієї Служби Твоєї, щоб я неосудно став перед страшним престолом Твоїм і безкровне священнодійство відправив, бо Твоя є сила і слава на віки вічні. Амінь.

Перед літургією Ранішосвячених Дарів ця молитва не читається.

Вклонившись один одному, кланяються народові і входять південними дверима до святилища, промовляючи:

Увійду в дім Твій, поклонюся храмові святому Твоєму в страсі перед Тобою. Господи, веди мене правдою Твоєю, супроти ворогів моїх вирівняй путь мою перед Тобою; бо немає правди в устах їх: серце їх суєтне, горло їх - гріб відкритий, язики їх улесливі. Суди їх, Боже: нехай відпадуть від замірів своїх; за їхню превелику безбожність відкинь їх, бо багато прикростей учинили Тобі, Господи. А всі, що надіються на Тебе, нехай звеселяться, нехай повік радіють, і Ти оселишся між ними, і хвалитися будуть Тобою всі, що люблять ім’я Твоє. Бо Ти благословляєш праведника, Господи, ласкою, як щитом, вкриваєш нас.

У вівтарі кланяються тричі земно перед святим престолом і цілує священик святе Євангеліє і престол, а диякон - престол. Тоді кожен бере в руки свій стихар і, тричі вклоняючись на схід, кожний про себе каже:

Боже, очисти мене грішного і помилуй мене (тричі).

Диякон підходить до священика з стихарем та орарем у правій руці і, вклонившись перед ним, каже:

Диякон:

Благослови, владико, стихар з орарем.

Священик благословляє, промовляючи:

Благословенний Бог наш завжди, нині, і повсякчас, і на віки вічні.

Диякон:

Амінь.

Диякон відходить і облачається в стихар, проказуючи:

Зрадується душа моя в Господеві, бо нарядив мене в ризу спасіння і в одежу радощів одяг мене; мов на жениха, поклав на мене вінець і, як невісту, прибрав мене красою (Іс. 61:10).

І, поцілувавши орар, кладе його на ліве плече.

Одягає поручі на праву руку, проказуючи:

Правиця Твоя, Господи, вславилась силою; права рука Твоя, Господи, перемогла ворогів і великою славою Твоєю стер єси супротивників (Вих. 15:6-7).

Також одягає поруч і на ліву руку, проказуючи:

Руки Твої створили мене і впорядкували мене; врозуми мене - і навчуся заповідей Твоїх (Пс. 118:73).

Облачившись, диякон приготовляє все на жертовнику до проскомидії: дискос ставить з лівого боку, а чашу з правого, і розкладає все інше.

Священик, поклавши підризник на ліву руку, тричі хреститься і кланяється на схід, тоді благословляє знаком хреста підризник, проказуючи:

 Благословенний Бог наш завжди, нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.

І одягає його, проказуючи:

Зрадується душа моя в Господеві, бо нарядив мене в ризу спасіння і в одежу радощів одяг мене; мов на жениха, поклав на мене вінець і, як невісту, прибрав мене красою (Іс. 61:10).

Також благословляє єпітрахиль і, накладаючи на себе, проказує:

Благословен Бог наш, що проливає благодать Свою на священиків Своїх, мов миро на голову, що на бороду спливає, на бороду Ааронову, що спливає до краю одежі його (Пс. 132:2).

Тоді бере пояс і, підперезуючись, проказує:

Благословен Бог, що підперезує мене силою, стелить непорочною путь мою, зміцнює ноги мої, як у лані, і на високостях ставить мене (Пс. 17:33-34).

Благословляючи поручі і одягаючи на праву руку, проказує:

Правиця Твоя, Господи, вславилась силою; права рука Твоя, Господи, перемогла ворогів і великою славою Твоєю стер єси супротивників (Вих. 15:6-7).

Також і на ліву руку:

Руки Твої створили мене і впорядкували мене; врозуми мене - і навчуся заповідей Твоїх (Пс. 118:73).

Якщо має набедреник, благословляє його і одягає, проказуючи:

Прив’яжи меч Твій до бедра Твого, Сильний, силою Твоєю і красою Твоєю, і натягни лук, і йди щасливо, і царствуй правди ради і лагідности і справедливости, і дивно поведе Тебе правиця Твоя завжди, нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь. (Пс. 44:4-5).

Благословляє фелон, цілує та одягає, проказуючи:

Священики Твої, Господи, зодягнуться в праведність, і преподобні Твої радітимуть завжди, нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь (Пс. 131:9).

Підходять до умивальниці і умивають руки, проказуючи:

Умию в невинності руки мої і обійду жертовник Твій, Господи, щоб було чути голос хвали і щоб оповісти про всі чудеса Твої. Господи, полюбив я красу дому Твого і місце перебування слави Твоєї. Не погуби душі моєї з грішниками і життя мого з людьми кровожерними, що в їх руках злочинство, а правиця повна підкупів. А я ходжу в моїй непорочності; визволи мене, Господи, і помилуй. Нога моя стоїть на прямій путі; в церквах благословлятиму Тебе, Господи (Пс. 25:6-12).

Тоді відходять до жертовника для звершення проскомидії.

Проскомидія

Священик і диякон тричі вклоняються перед жертовником і кожен промовляє:

Боже, очисти мене грішного і помилуй мене (тричі).

Далі кожен промовляє:

Викупив Ти нас від прокляття закону Найсвятішою Твоєю Кров’ю, коли на хресті Тебе прибито; а коли списом проколото, став Ти джерелом безсмертя для людей, Спасе наш, слава Тобі.

Диякон:

Благослови, владико.

Священик:

Благословенний Бог наш завжди, нині, і повсякчас, і на віки вічні.

Диякон:

Амінь.

I. Священик бере в ліву руку першу просфору з печаткою: ІС. ХС. НІ. КА., а копіє в праву, тричі хрестить копієм просфору поверх печатки і промовляє:

На спомин Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа (тричі).

І надрізає копієм з правого боку печатки (з лівої руки священика), а ріжучи, промовляє:

Як ягня на заколення ведено Його.

З лівого боку надрізаючи:

І як агнець непорочний перед тим, що стриже його,  мовчить – так і Він не відкриває уст Своїх.

Верхню сторону печатки надрізаючи:

В покорі Його суд над Ним відбувся.

Долішню сторону печатки надрізаючи:

Але про рід Його хто оповість? (Іс. 53:7-8).

Диякон, побожно дивлячись на це священнодійство і ораря в руках тримаючи, при кожному надрізуванні промовляє:

Господеві помолімось.

Після цього промовляє:

Візьми, владико.

Священик, відрізаючи копієм з правого боку просфори (з лівої руки священика), виймає Агнця, промовляючи:

Бо візьметься від землі життя Його.

І кладе його печаткою вниз на дискос при словах диякона:

Принеси в жертву, владико.

Священик глибоко надрізає святий хліб навхрест, промовляючи:

Приноситься в жертву Агнець Божий, що бере гріх світу ради життя світу і спасіння.

І повертає його догори печаткою.

Диякон:

Проколи, владико.

Священик, проколюючи святий хліб копієм в правий бік печатки (з лівого боку священика), промовляє:

Один із воїнів списом проколов Йому ребра, і зараз витекли кров і вода. І той, що бачив, засвідчив, і свідчення його правдиве (Ін. 19:34-35).

Диякон, узявши вино і воду, промовляє до священика:

Благослови, владико, святе з’єднання.

І вливає до святої чаші разом вино і воду. Священик, благословляючи, промовляє:

Благословенне з’єднання Дарів Твоїх, нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.

II. Священик бере другу просфору з печаткою МБ (Мати Божа) і промовляє:

На честь і пам’ять преблагословенної владичиці нашої Богородиці і Вседіви Марії. Молитвами Її прийми, Господи, жертву цю в наднебесний Твій жертовник.

Вийнявши часточку, кладе її праворуч святого хліба, промовляючи:

Стала Цариця праворуч Тебе, прибрана в позолочені ризи з окрасами (Пс. 44:10).

III. Далі бере третю просфору і, вийнявши з неї першу часточку, кладе її ліворуч святого хліба і промовляє, починаючи перший рядок:

1. Чесного славного пророка, Предтечі і Хрестителя  Іоана.

Тоді промовляє:

2. Святих славних пророків: Мойсея і Аарона, Іллі і Єлисея, Давида і Ієсея, святих трьох отроків і Даниїла пророка, і всіх святих пророків.

І, вийнявши часточку, кладе її попід першою. Тоді промовляє:

3. Святих славних і всехвальних апостолів Петра і Павла, і всіх інших святих апостолів.

І так кладе третю часточку, закінчуючи перший рядок. Тоді промовляє:

4. Святих отців наших, святителів: Василія Великого, Григорія Богослова й Іоана Золотоустого, Афанасія і Кирила, Миколая Мир-Лікійського, Михаїла і Макарія, митрополитів Київських, Димитрія Ростовського, Інокентія Іркутського, Феодосія Чернігівського, Іоасафа Білгородського і всіх святих святителів.

І, вийнявши четверту часточку, кладе її біля першої, починаючи другий ряд. Тоді знову промовляє:

5. Святого апостола первомученика і архидиякона Стефана, святих великих мучеників: Димитрія, Юрія, Феодора Тирона, Феодора Стратилата, і всіх святих мучеників; і мучениць: Фекли, Варвари, Киріякії, Євфимії, Параскеви, Катерини, і всіх святих мучениць.

Вийнявши п’яту часточку, кладе її під четвертою. Тоді промовляє:

6. Преподобних і богоносних отців наших: Антонія, Євфимія, Сави, Онуфрія, Афанасія Афонського, Антонія і Феодосія Печерських, Іова Почаївського, Афанасія Берестейського, Миколи князя Луцького, Макарія Канівського, Феодора князя Острозького, і всіх преподобних отців; і преподобних матерів: Пелагії, Феодосії, Анастасії, Февронії, Євфросинії, Марії Єгипетської, Юліянії княжни Ольшанської, і всіх святих і преподобних матерів.

Вийнявши шосту часточку, кладе її під п’ятою, закінчуючи другий ряд. Тоді знову промовляє:

7. Святих чудотворців безсрібників Косьми і Даміяна, Кира й Іоана, Пантелеймона і Єрмолая, і всіх святих безсрібників.

Вийнявши сьому часточку, кладе її зверху, починаючи третій ряд. Тоді знову промовляє:

8. Святих і праведних богоотців Іоакима і Анни, і святого … (якого храм і якого день), святих рівноапостольних Мефодія і Кирила, учителів слов’янських, святого рівноапостольного великого князя Володимира, і всіх святих. Молитвами їх зглянься на нас, Боже.

І кладе восьму часточку під сьомою. Тоді промовляє:

9. Святого отця нашого Іоана, архиєпископа Царгородського, Золотоустого [або – Василія Великого, архиєпископа Кесарії Каппадокійської].

І так, вийнявши дев’яту часточку, кладе її під восьмою, закінчуючи третій ряд.

IV           Тоді, взявши четверту просфору, промовляє:

Пом’яни, Господи, [все]святішого отця нашого [або – блаженнішого владику нашого] ... [ім’я, титул глави Помісної Церкви], і [високо}преосвященнішого владику нашого ... [ім’я, титул єпархіяльного архиєрея], і все єпископство православне, почесне пресвітерство, у Христі дияконство і весь чин духовний, доброчинців, працівників і всіх парафіян святого храму цього, і всіх християн, що Ти з Твоєї великої милости закликав до єднання з Тобою, Всеблагий Владико.

Вийнявши часточку, кладе її нижче святого хліба, праворуч просфори. Тоді промовляє:

Пом’яни, Господи, боголюбиву Тобою бережену Україну нашу, уряд, військо і всю людність її.

І вийнявши часточку, кладе її нижче святого хліба, ліворуч просфори. З цієї ж просфори і з тих, що їх подають вірні, священик виймає часточки за здоров’я живих, поминаючи їх імена, кладе їх в один ряд нижче і промовляє:

Пом’яни, Господи, рабів Твоїх ... (імена).

V            Тоді, взявши п’яту просфору, промовляє:

На спомин і відпущення гріхів усіх спочилих патріярхів православних, благочестивих князів і гетьманів, блаженних фундаторів святих храмів Божих, отців, матерів, братів і сестер наших, за спочилих доброчинців, працівників і парафіян святого храму цього, і за всіх, що спочили з надією на воскресіння і життя вічне з Тобою.

Також священик поминає єпископа, що його висвятив, якщо він уже упокоївся, та інших небіжчиків. Виймаючи часточки за них, промовляє:

Пом’яни, Господи, спочилих рабів Твоїх … (імена).

Всі часточки за спочилих кладе в один ряд нижче часточок за живих. І виймає із четвертої просфори за живих часточку за себе, кладе її коло часточок за живих і промовляє:

Пом’яни, Господи, і мою недостойність, і прости мені всяку провину вільну і невільну.

Потім губкою чи копієм впорядковує часточки, щоб вони не змішувались. Тоді диякон бере кадило і, поклавши до нього ладану, промовляє до священика:

Благослови, владико, кадило. Господеві помолімось.

Священик мовить молитву кадила:

Кадило Тобі приносимо, Христе Боже наш, як пахощі духовні. Ти ж прийми їх у Свій наднебесний жертовник і пошли нам благодать Пресвятого Твого Духа.

Диякон:

Господеві помолімось.

Священик бере звіздицю і, потримавши її над кадилом, ставить на дискос над святим хлібом, промовляючи:

І прийшовши, звізда стала над тим місцем, де було Дитя (Мт. 2:9).

Диякон:

Господеві помолімось.

Священик обкаджує малий покрівець і покриває ним дискос поверх звіздиці, промовляючи:

Господь воцарився, вдягнувся у величність. Одягнувся Господь у силу і опоясався, бо Він утвердив вселенну, і не захитається вона. Престол Твій готовий з того часу, споконвіку Ти єси. Піднеслись ріки, Господи, піднесли ріки голос свій, піднесли ріки хвилі свої. Господь же на висоті могутніший від шуму великих вод, від сильних хвиль моря. Свідчення Твої вельми правдиві. Домові Твоєму, Господи, належить святість на довгі дні (Пс. 92).

Диякон:

Господеві помолімось. Накрий, владико.

Священик обкаджує другий малий покрівець і покриває ним святу чашу, промовляючи:

Вкрила небеса звершеність Твоя, Христе, і хвали Твоєї повна земля.

Диякон:

Господеві помолімось. Накрий, владико.

Священик, обкадивши воздух, накриває одне й друге, промовляючи:

Покрий нас покровом крил Твоїх, Господи, віджени від нас усякого ворога і супротивника, втихомир життя наше, Господи, помилуй нас і світ Твій і спаси душі наші, як Благий і Чоловіколюбець.

Тоді священик, узявши кадило, тричі кадить жертовник, промовляючи:

Благословен Бог наш, що так зволив, слава Тобі.

А диякон кожного разу промовляє:

Завжди, нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.

І обидва побожно вклоняються три рази. Тоді диякон промовляє, взявши від священика кадило:

За принесені Чесні Дари Господеві помолімось.

Священик читає молитву принесення:

Боже, Боже наш, Ти послав Хліб Небесний, поживу всьому світові, Господа нашого і Бога Ісуса Христа, Спаса Визволителя і Доброчинця, що благословляє і освячує нас; Сам благослови це принесення і прийми його в наднебесний Твій жертовник. Як Благий і Чоловіколюбець, пом’яни тих, що принесли, і тих, за кого принесено, і нас неосудженими збережи в святій відправі Божественних Твоїх Таїн. Бо святе і прославлене всечесне і величне ім’я Твоє, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.

І тоді чинить відпуст, промовляючи:

Слава Тобі, Христе Боже, надіє наша, слава Тобі.

Диякон:

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.  Господи, помилуй (тричі). Благослови.

Священик:

Христос (у неділю – що воскрес із мертвих), Істинний Бог наш, молитвами пречистої Своєї Матері, святого отця нашого Іоана, архиєпископа Царгородського, Золотоустого (якщо літургія Василія Великого – святого отця нашого Василія Великого, архиєпископа Кесарії Каппадокійської), і всіх святих, помилує і спасе нас, бо Він Милосердний і Чоловіколюбець.

Диякон:

Амінь.

Диякон після відпусту кадить святий жертовник і святий престол навкруги, проказуючи:

У гробі тілом, у пеклі душею, як Бог, в раю ж з розбійником і на престолі був Ти, Христе, з Отцем і Духом, все наповняючи, Неописанний.

Далі кадить увесь вівтар, іконостас, всю церкву, священика і людей, читаючи про себе 50-й псалом. Тоді знову кадить тричі перед святим престолом і віддає кадило. Священик і диякон стають разом перед святим престолом, тричі вклоняються, промовляючи:

Боже, очисти нас грішних і помилуй нас (тричі).

Священик півголосом молиться з піднесенням рук:

Царю Небесний, Утішителю, Душе істини, що всюди єси і все наповняєш, Скарбе добра і життя Подателю, прийди і вселися в нас, і очисти нас від усякої скверни, і спаси, Милосердний, душі наші.

Замість «Царю Небесний...» промовляється: у пасхальний час – «Христос воскрес» (тричі), від Вознесіння до віддання – тропар свята, у Троїцьку суботу – тропар «Глибиною мудрости...».

Слава в вишніх Богу, і на землі мир, між людьми благовоління (Лк. 2:14). (Двічі).

Господи, відкрий уста мої, і язик мій сповістить хвалу Твою (Пс. 50:17).

Священик цілує Євангеліє, а диякон престол. Диякон, схиливши голову перед священиком і тримаючи орар трьома пальцями правої руки, промовляє:

Час правити Господеві. Владико, благослови.

Священик, благословляючи його, промовляє:

Благословенний Бог наш завжди, нині, і повсякчас, і на віки вічні.

Диякон:

Амінь. Помолися за мене, владико святий.

Священик:

Господь нехай направить стопи твої.

Диякон:

Пом’яни мене, владико святий.

Священик:

Нехай пом’яне тебе Господь Бог у Царстві Своїм завжди, нині, і повсякчас, і на віки вічні.

Диякон:

Амінь.

Диякон, вклонившись, відчиняє царські двері, які залишаються відчинені ввесь час Святої Літургії та зачиняються тільки після «Отче наш» перед виголосом «Святеє святим». Ставши на звичайному місці, проти царських дверей, диякон вклоняється тричі, про себе промовляючи:

Господи, відкрий уста мої, і язик мій сповістить хвалу Твою (Пс. 50:17).

Треба знати, що коли священик править без диякона, то дияконських слів і на проскомидії, і на літургії перед Євангелієм, і у відповідь на «Благослови, владико» і «Час правити...» нічого не проказує, тільки виголошує єктенії і все по порядку. А коли багато священиків правлять собором, то проскомидію нехай править тільки один священик, який і проказує, що потрібно, а всі інші нехай проскомидії не проказують.

 

БОЖЕСТВЕННА ЛІТУРГІЯ

свт. Іоана Золотоустого

Диякон:

Благослови, владико.

Священик бере Святе Євангеліє, творить ним знак хреста над антимінсом і виголошує:

Благословенне Царство Отця, i Сина, i Святого Духа, нинi, i повсякчас, i на вiки вiчнi.

Люди:

Амiнь.

Велика або мирна єктенiя

Диякон:

В спокої Господевi помолiмось.

Люди (за кожним проханням):

Господи, помилуй.

Диякон:

За мир з неба i спасiння душ наших Господевi помолiмось.

Диякон:

За спокiй всього свiту, за добрий стан святих Божих Церков i за з’єднання всiх Господевi помолiмось.

Диякон:

За святий храм цей i тих, що з вiрою, побожнiстю та страхом Божим входять до нього, Господевi помолiмось.

Диякон:

За [все]святішого отця нашого [або – блаженнішого владику нашого] ... [ім’я, титул глави Помісної Церкви], і [високо]преосвященнішого владику нашого ... [ім’я, титул єпархіяльного архиєрея], чесне пресвiтерство, у Христi дияконство, за ввесь причет i людей Господевi помолiмось.

Диякон:

За боголюбиву i Богом бережену Україну нашу, за уряд та вiйсько її Господевi помолiмось.

Диякон:

За мiсто наше [або – село, святий монастир наш] i за всяке мiсто, село i країну, i за тих, що по вiрi живуть у них, Господевi помолiмось.

Диякон:

За добре полiття, за врожай плодiв земних i за часи спокiйнi Господевi помолiмось.

Диякон:

За подорожнiх на водi, на землi i в повiтрi; за недужих, знеможених та поневолених i за спасiння їх Господевi помолiмось.

В разi потреби тут бувають додатковi прохання.

Диякон:

Щоб визволитися нам вiд усякої журби, гнiву, небезпеки та недолi, Господевi помолiмось.

Диякон:

Заступи, спаси, помилуй i охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю.

Диякон:

Пресвяту, пречисту, преблагословенну, славну Владичицю нашу Богородицю i Вседiву Марiю зо всiма святими пом’янувши, самi себе i один одного, i все життя наше Христу Боговi вiддамо.

Люди:

Тобi, Господи.

Молитва першого антифону:

Священик:

Господи Боже наш, Твоя сила несказанна і слава неосяжна. Твоя ласка безмірна і любов до людей невимовна. Сам, Владико, з добросердечности Твоєї зглянься на нас і на святий храм цей і подай нам і тим, що моляться з нами, багату ласку Твою і щедрість Твою.

Бо Тобi належить усяка слава, честь i поклонiння, Отцю, i Сину, i Святому Духовi, нинi, i повсякчас, i на вiки вiчнi.

Люди:

Амiнь.

Антифон 1, зображальний (Пс.102)

Благослови, душе моя, Господа, благословен єси, Господи.

Благослови, душе моя, Господа, i вся iстото моя – iм’я святеє Його.

Благослови, душе моя, Господа i не забувай усiх добродiйств Його.

Вiн прощає всi беззаконня твої, зцiляє всi недуги твої. Вiн визволяє вiд тлiння життя твоє, вiнчає тебе милiстю i щедротами.

Щедрий i Милостивий Господь, Довготерпеливий i Многомилостивий.

Благослови, душе моя, Господа, i вся iстото моя – iм’я святеє Його.

Благословен єси, Господи.

Антифон 1, повсякденний (Пс. 91)

Стих: Добре дiло – прославляти Господа / i спiвати iменi Твоєму, Всевишнiй.

Молитвами Богородицi, Спасе, спаси нас.

Стих: Щоранку сповiщати про милiсть Твою / i щоночi про правду Твою.

Молитвами Богородицi, Спасе, спаси нас.

Стих: Бо праведний Господь, Бог наш, / i немає неправди в Ньому.

Молитвами Богородицi, Спасе, спаси нас.

Слава Отцю, i Сину, i Святому Духовi, i нинi, i повсякчас, i на вiки вiчнi. Амiнь.

Молитвами Богородицi, Спасе, спаси нас.

Мала єктенiя 1

Диякон:

Ще i ще в спокої Господевi помолiмось.

Люди:

Господи, помилуй.

Диякон:

Заступи, спаси, помилуй i охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю.

Люди:

 Господи, помилуй.

Диякон:

Пресвяту, пречисту, преблагословенну, славну Владичицю нашу Богородицю i Вседiву Марiю зо всiма святими пом’янувши, самi себе i один одного, i все життя наше Христу Боговi вiддамо.

Люди:

Тобi, Господи.

Молитва другого антифону:

Священик:

Господи Боже наш, спаси людей Твоїх і благослови насліддя Твоє, охорони повноту Церкви Твоєї, освяти тих, що люблять красу дому Твого, прослав їх Твоєю божественною силою і не покидай нас, що надіємось на Тебе.

Бо Твоя є влада i Твоє Царство, i сила, i слава, Отця, i Сина, i Святого Духа, нинi, i повсякчас, i на вiки вiчнi.

Люди:

Амiнь.

Антифон 2, зображальний (Пс.145)

Слава Отцю, i Сину, i Святому Духовi.

Хвали, душе моя, Господа. Буду хвалити Господа, поки життя мого; спiватиму Боговi моєму, доки живу. Не надiйтеся на князiв, на синiв людських, в них нема спасiння. Вийде дух його, i вернеться в землю свою; в той день загинуть усi помисли його.

Блажен, кому Бог Якова помiчник його, у кого надiя на Господа Бога свого, що створив небо i землю, море i все, що в них; Вiн береже iстину повiк, творить суд покривдженим, дає поживу голодним; Господь визволяє закованих, Господь умудряє слiпцiв. Господь пiдносить повалених, Господь любить праведникiв, Господь охороняє пришельцiв, сироту i вдову прийме, а путь грiшникiв погубить.

Воцариться Господь повiк, Бог твiй, Сiоне, з роду в рiд.

І нинi, i повсякчас, i на вiки вiчнi. Амiнь.

Єдинородний Сину i Слово Боже, Безсмертний єси, i зволив ради нашого спасiння тiло прийняти вiд святої Богородицi i Вседiви Марiї, без змiни ставши чоловiком. Ти ж розп’ятий був, Христе Боже, i смертю смерть подолав; Ти один у Святiй Тройцi, рiвнославлений з Отцем i Святим Духом, спаси нас.

Антифон 2, повсякденний (Пс. 92)

Стих: Господь воцарився, вдягнувся у величнiсть. / Зодягнувся Господь у силу i опоясався.

Молитвами святих Твоїх, Спасе, спаси нас.

Стих: Бо Вiн утвердив вселенну, / i не захитається вона.

Молитвами святих Твоїх, Спасе, спаси нас.

Стих: Свiдчення Твої вельми правдивi. / Домовi Твоєму, Господи, належить святiсть на довгi днi.

Молитвами святих Твоїх, Спасе, спаси нас.

Слава Отцю, i Сину, i Святому Духовi, i нинi, i повсякчас, i на вiки вiчнi. Амiнь.

Єдинородний Сину i Слово Боже, Безсмертний єси, i зволив ради нашого спасiння тiло прийняти вiд Святої Богородицi i Вседiви Марiї, без змiни ставши  чоловiком. Ти ж розп’ятий був, Христе Боже, i смертю смерть подолав; Ти один у Святiй Тройцi, рівнославлений з Отцем i Святим Духом, спаси нас.

Мала єктенiя 2

Диякон:

Ще i ще в спокої Господевi помолiмось.

Люди:

Господи, помилуй.

Диякон:

Заступи, спаси, помилуй i охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю.

Люди:

Господи, помилуй.

Диякон:

Пресвяту, пречисту, преблагословенну, славну Владичицю нашу Богородицю i Вседiву Марiю зо всiма святими пом’янувши, самi себе i один одного, i все життя наше Христу Боговi вiддамо.

Люди:

Тобi, Господи.

Молитва третього антифону.

Священик:

Ти, що дав нам ці спільні й однодушні молитви і обіцяв вволити прохання двох або трьох, що згодяться в ім’я Твоє, Сам і нині прохання рабів Твоїх на пожиток їм прийми, і подай нам і в цьому житті зрозуміння Твоєї істини, і в будучині даруй життя вічне.

Бо Ти Благий i Чоловiколюбець Бог єси, i Тобi славу вiддаємо, Отцю, i Сину, i Святому Духовi, нинi, i повсякчас, i на вiки вiчнi.

Люди:

Амiнь.

Антифон 3, Блаженнi (Мт.5: 3-12)

У Царствi Твоїм пом’яни нас, Господи, коли прийдеш Ти у Царство Твоє.

Блаженнi убогiї духом, бо їх є Царство Небесне.

Блаженнi тi, що плачуть, бо вони втiшаться.

Блаженнi тихi, бо вони наслiдять землю.

Блаженнi голоднi й спрагненi правди, бо вони наситяться.

Блаженнi милостивi, бо вони помилуванi будуть.

Блаженнi чистi серцем, бо вони Бога побачать.

Блаженнi миротворцi, бо вони синами Божими назвуться.

Блаженнi гнанi за правду, бо їх є Царство Небесне.

Блаженнi ви, коли ганьбитимуть вас i гнатимуть та ширитимуть про вас усяку лиху славу неправдиво Мене ради.

Радійте i веселiться, бо велика нагорода вам на небесах.

Антифон 3, повсякденний (Пс. 94)

Стих: Прийдiть, у радостi заспiваймо Господевi, / виголосимо славу перед Спасителем нашим.

Спаси нас, Сину Божий, дивний у святих, спiваємо Тобi: Алилуя.

Стих: Станьмо перед лицем Його, / з хвалою, пiснями прославмо Його.

Спаси нас, Сину Божий, дивний у святих, спiваємо Тобi: Алилуя.

Стих: Бог Господь – Бог великий i Цар великий / над всiма сильними землi.

Спаси нас, Сину Божий, дивний у святих, спiваємо Тобi: Алилуя.

Вхiд з Євангелiєм

Молитва входу. Священик:

Владико, Господи Боже наш, що встановив на небесах чини і воїнства ангелів і архангелів служити славі Твоїй, вчини, щоби з нашим входом відбувся і вхід святих ангелів, що разом із нами служили б і прославляли Твоє милосердя. Бо Тобі належить усяка слава, честь і поклоніння, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.

Диякон:

Премудрiсть. Станьмо побожно.

Люди:

Прийдiть, поклонiмось i припадiмо до Христа. Спаси нас, Сину Божий, дивний у святих, спiваємо Тобi: Алилуя.

Якщо в недiлю: ... Спаси нас, Сину Божий, що воскрес iз мертвих, спiваємо Тобi: Алилуя.

Якщо в свято Богородицi: ... Спаси нас, Сину Божий, молитвами Богородицi, спiваємо Тобi: Алилуя.

Люди спiвають належнi тропарі й кондаки.

Молитва Трисвятого. Священик:

Боже Святий, Ти в святих перебуваєш, Тебе трисвятим голосом серафими оспівують і херувими славлять, і всі небесні сили Тобі поклоняються. Ти привів усе з небуття до існування, створив чоловіка на образ Свій і подобу і всякими дарами його прикрасив. Кожному, хто просить, Ти даєш премудрість і розум, не відкидаєш і грішника, а встановлюєш покаяння для спасіння. Ти сподобив нас, смиренних і недостойних рабів Твоїх, і в цю годину стати перед славним Твоїм жертовником і належне Тобі поклоніння і хвалу приносити. Сам, Владико, прийми з наших грішних уст трисвяту пісню, зглянься на нас з милосердя Твого, прости нам усяку провину вільну й невільну, освяти наші душі і тіла, і дай нам побожно служити Тобі всі дні життя нашого, молитвами пресвятої Богородиці і всіх святих, що від віку Тобі вгодні були.

Бо Ти Святий єси, Боже наш, i Тобi славу вiддаємо, Отцю, i Сину, i Святому Духовi, нинi, i повсякчас

Диякон:

I на вiки вiчнi.

Люди:

Амiнь.

Святий Боже, Святий Крiпкий, Святий Безсмертний, помилуй нас (тричi).

Слава Отцю, i Сину, i Святому Духовi, і нинi, i повсякчас, i на вiки вiчнi. Амiнь.

Святий Безсмертний, помилуй нас.

Святий Боже, Святий Крiпкий, Святий Безсмертний, помилуй нас.

Читання Святого Письма

Диякон:

Будьмо уважнi.

Священик:

Мир усiм.

Читець:

I духовi твоєму.

Диякон:

Премудрiсть.

Читець:

Прокимен...

Люди спiвають прокимен,читець виголошує стих.

Диякон:

Премудрiсть.

Читець:

Дiянь святих апостолiв читання [або: Соборного послання святого апостола ... (iм’я) читання; до Римлян, Коринтян, Галатiв ... послання святого апостола Павла читання].

Диякон:

Будьмо уважнi.

Читець читає Апостол. Священик:

Мир тобi.

Читець:

I духовi твоєму.

Диякон:

Премудрiсть.

Люди:

Алилуя, алилуя, алилуя (тричi).

Читець виголошує стихи iз псалмiв.

Молитва перед Євангелієм. Священик:

Засвіти в серцях наших, Чоловіколюбче Владико, чисте світло Твого богопізнання, і очі розуму нашого розкрий на розуміння євангельської Твоєї науки. Дай нам страх блаженних заповідей Твоїх, щоб, перемігши всі тілесні пристрасті, ми провадили духовне життя, думали й чинили все угодне Тобі. Бо Ти єси світло душ і тіл наших, Христе Боже, і Тобі славу віддаємо, з Предвічним Твоїм Отцем і Всесвятим і Благим і Животворчим Твоїм Духом, нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.

Диякон:

Благослови, владико, благовiстителя святого апостола i євангелиста ... (iм’я).

Священик:

Бог, молитвами святого славного, всехвального апостола i євангелиста ... (iм’я), нехай дасть тобi слово благовiстити силою великою для сповнення Євангелiя улюбленого Сина Свого, Господа нашого Iсуса Христа.

 Диякон:

Амiнь.

Священик:

Премудрiсть. Станьмо побожно, вислухаймо святе Євангелiє. Мир усiм.

Люди:

I духовi твоєму.

Диякон:

Вiд ... (iм’я євангелиста) святого Євангелiя читання.

Люди:

Слава Тобi, Господи, слава Тобi.

Священик:

Будьмо уважнi.

Диякон читає Євангелiє. Після Євангелія промовляє священик:

Мир тобі, що благовіствуєш.

Люди:

Слава Тобi, Господи, слава Тобi.

Потрiйна єктенiя. Диякон:

Промовмо всi з усiєї душi i з усього розумiння нашого, промовмо.

Люди:

Господи, помилуй.

Диякон:

Господи Вседержителю, Боже отцiв наших, молимось Тобi, вислухай i помилуй.

Люди:

Господи, помилуй.

Диякон:

Помилуй нас, Боже, з великої милости Твоєї, молимось Тобi, вислухай i помилуй.

Люди:

Господи, помилуй (тричi, за кожним проханням).

Священик:

Господи Боже наш, прийми від рабів Твоїх цю щиру молитву, і помилуй нас з великої милости Твоєї, і пошли всю щедрість Твою на нас і на всіх людей Твоїх, що сподіваються від Тебе багатої милости.

Диякон:

Ще молимось за [все]святішого отця нашого [або – блаженнішого владику нашого] ... [ім’я, титул глави Помісної Церкви], і [високо]преосвящен-нішого владику нашого ... [ім’я, титул єпархіяльного архиєрея], за братiв наших священикiв, священно-монахiв i за все у Христi братство наше.

Диякон:

Ще молимось за боголюбиву i Богом бережену Україну нашу, за уряд, вiйсько i всю люднiсть її, за державнiсть, перемогу, спокiй, здоров’я та спасiння їх, щоб Господь Бог допомагав їм у всьому та охороняв вiд усякого ворога i супротивника.

Тут бувають додатковi прохання.

Диякон:

Ще молимось за святiших патрiярхiв православних, за благочестивих i повiкнезабутнiх князiв i гетьманiв наших, за вiкопомних фундаторiв святого храму (в монастирi – святого монастиря) цього i всiх православних отцiв i братiв наших, що тут i повсюди давнiше спочили.

Диякон:

Ще молимось про милiсть, життя, мир, здоров’я, спасiння, Боже завiтання, прощення i вiдпущення грiхiв рабiв Божих ... (поминає iмена за здоров’я), i всiх парафiян святого храму цього, щоб зберегтися їм вiд усякої журби, гнiву, бiди, недуг душевних i тiлесних, щоб спокiйно вони жили, щоб у здоров’ї i добробутi всi днi життя їх проходили, Всемилостивий Господи, вислухай нас i помилуй.

Диякон:

Ще молимось за тих, що дари приносять i добро дiють у святому i всечесному храмi цьому, за тих, що працюють, спiвають, i за всiх присутнiх людей, що сподiваються вiд Тебе великої i багатої милости.

Священик:

Бо Ти Милостивий i Чоловiколюбець Бог єси, i Тобi славу вiддаємо, Отцю, i Сину, i Святому Духовi, нинi, i повсякчас, i на вiки вiчнi.

Люди:

Амiнь.

Якщо є поминання спочилих, виголошується заупокійна єктенія (крім неділь і свят).

Заупокiйна єктенiя. Диякон:

Помилуй нас, Боже, з великої милости Твоєї, молимось Тобi, вислухай i помилуй.

Люди:

Господи, помилуй (тричi).

Диякон:

Ще молимось за спокiй душ спочилих рабiв Божих ... (iмена), i за вiдпущення їм усякої провини вiльної i невiльної.

Люди:

Господи, помилуй (тричi).

Диякон:

Щоб Господь оселив душi їх там, де праведнi спочивають.

Люди:

Господи, помилуй (тричi).

Диякон:

Милости Божої, Царства Небесного i вiдпущення грiхiв їх у Христа, Безсмертного Царя i Бога нашого, просiмо.

Люди:

Подай, Господи.

Диякон:

Господевi помолiмось.

Люди:

Господи, помилуй.

Священик:

Боже духів і всього тілесного, Ти смерть подолав і диявола знищив, і життя світові Твоєму подав. Сам, Господи, упокой душі спочилих рабів Твоїх ... (імена) у місці світлім, у місці квітучим, у місці спокою, де нема ні недуги, ні журби, ні зітхання. Всякий гріх, що вчинили вони, словом, чи ділом, чи думкою, як Милосердний і Чоловіколюбний Бог, прости, бо нема людини, що жила б і не згрішила. Ти один без гріха.  Правда Твоя – правда вічна, і слово Твоє – істина.

Бо Ти єси воскресiння, життя i спокiй спочилих рабiв Твоїх ... (iмена), Христе Боже наш, i Тобi славу вiддаємо, з Предвiчним Твоїм Отцем i з Пресвятим i Милосердним i Животворчим Твоїм Духом, нинi, i повсякчас, i на вiки вiчнi.

Люди:

Амiнь.

Єктенiя за оголошених. Диякон:

Оголошенi, помолiться Господевi.

Люди:

Господи, помилуй (за кожним проханням).

Диякон:

Вiрнi, за оголошених помолiмось, щоб Господь помилував їх.

Диякон:

Щоб просвiтив їх словом iстини.

Диякон:

Щоб вiдкрив їм Євангелiє правди.

Диякон:

Щоб приєднав їх до Святої Своєї Соборної i Апостольської Церкви.

Диякон:

Спаси, помилуй, заступи i охорони їх, Боже, Твоєю благодаттю.

Диякон:

Оголошенi, голови вашi вклонiть перед Господом.

Люди:

Тобi, Господи.

Молитва за оголошених. Священик:

Господи Боже наш, що в висотах перебуваєш і смиренних доглядаєш, Ти для спасіння роду людського послав Єдинородного Сина Твого і Бога, Господа нашого Ісуса Христа; зглянься на рабів Твоїх оголошених, що вклонилися Тобі, і сподоби їх у належний час купелі відродження, відпущення гріхів і одежі нетління, приєднай їх до Святої Твоєї Соборної і Апостольської Церкви і прилучи їх до вибраного Твого стада.

Щоб i вони з нами славили пречесне i величне iм’я Твоє, Отця, i Сина, i Святого Духа, нинi, i повсякчас, i на вiки вiчнi.

Люди:

Амiнь.

Єктенiя вiрних 1. Диякон:

Всi оголошенi, вийдiть.

Другий диякон (коли є):

Оголошенi, вийдiть.

Диякон:

Всi оголошенi, вийдiть. Щоб нiхто з оголошених не залишився, тiльки вiрнi, ще i ще в спокої Господевi помолiмось.

Люди:

Господи, помилуй.

Перша молитва за вірних. Священик:

Дякуємо Тобі, Господи Боже сил, що сподобив нас і нині стати перед святим Твоїм жертовником і припасти до милосердя Твого за гріхи наші і за людську несвідомість. Прийми, Боже, благання наше, дай нам бути достойними приносити Тобі молитви, благання і жертви безкровні за всіх людей Твоїх; а нас, яких Ти настановив на цю Твою службу, учини гідними силою Святого Духа Твого неосудно і безпорочно в чистім свідоцтві сумління нашого призивати Тебе у всякий час і на всякому місці, щоб, вислухавши нас, Ти був милосердний до нас з великої Твоєї ласки.

Диякон:

Заступи, спаси, помилуй i охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю.

Люди:

Господи, помилуй.

Диякон:

Премудрiсть.

Священик:

Бо Тобi належить усяка слава, честь i поклонiння, Отцю, i Сину, i Святому Духовi, нинi, i повсякчас, i на вiки вiчнi.

Люди:

Амiнь.

Єктенiя вiрних 2. Диякон:

Ще i ще в спокої Господевi помолiмось.

Люди:

Господи, помилуй.

Коли священик править один, то дальших прохань не проказує.

Диякон:

За мир з неба i спасiння душ наших Господевi помолiмось.

Люди:

Господи, помилуй (за кожним проханням).

Диякон:

За спокiй всього свiту, за добрий стан святих Божих Церков i за з’єднання всiх Господевi помолiмось.

Диякон:

За святий храм цей i тих, що з вiрою, побожнiстю та страхом Божим входять до нього, Господевi помолiмось.

Диякон:

Щоб визволитися нам вiд усякої журби, гнiву, небезпеки та недолi, Господевi помолiмось.

Друга молитва за вірних. Священик:

Знову і почасту припадаємо до Тебе і молимось Тобі, Милосердний Чоловіколюбче, щоб Ти, зглянувшись на благання наші, очистив наші душі й тіла від усякої тілесної і душевної скверни і дав нам безвинно і неосудно стояти перед святим Твоїм жертовником. Дай же, Боже, і тим, що моляться з нами, успіх у житті й вірі і в духовному розумінні; дай тим, що завжди зо страхом і любов’ю служать Тобі, безвинно й неосудно причаститися Святих Твоїх Таїн і Небесного Твого Царства сподобитися.

Диякон:

Заступи, спаси, помилуй i охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю.

Люди:

Господи, помилуй.

Диякон:

Премудрiсть.

Священик:

Щоб пiд Твоєю владою ми завжди захист мали i Тобi славу вiддавали, Отцю, i Сину, i Святому Духовi, нинi, i повсякчас, i на вiки вiчнi.

Люди:

Амiнь. І співають херувимську пісню.

Великий вхiд

Люди:

Ми, таємно херувимiв з себе уявляючи i Животворчiй Тройцi трисвятую пiсню спiваючи, вiдкладiмо нинi всякi житейськi пiклування.

Диякон, узявши кадило і поклавши ладану, підходить до священика і, прийнявши благословення від нього, кадить навкруги святий престол і ввесь вівтар та іконостас, а потім священика, співців і народ, проказуючи про себе 50-ий псалом. А священик тихо читає молитву.

Молитва Великого входу. Священик:

Ніхто із зв’язаних тілесними пристрастями і втіхами не достойний приходити або наближатися, або служити Тобі, Царю слави! Бо служити Тобі – велике і страшне навіть для самих небесних сил. Одначе, з невимовного і безмежного Твого чоловіколюбства, Ти сам непорушно і незмінно став чоловіком, був нашим Архиєреєм і, як Владика всього, передав нам священнодійство богослужної цієї і безкровної жертви. Бо Ти Єдиний, Господи Боже наш, маєш владу над небесним і земним, Тебе на престолі херувими носять, Ти серафимів Господь і Цар Ізраїля, Ти Єдиний Святий і в святині спочиваєш. Тому молю я Тебе, Єдиного Милосердного і Благоуважного: зглянься на мене, грішного і непотрібного раба Твого, і очисти мою душу й серце від сумління лукавого, і силою Святого Твого Духа мене, одягненого благодаттю священства, учини гідним стати коло святої Твоєї цієї трапези та священнодіяти тайну Святого і Пречистого Твого Тіла і Чесної Крови. До Тебе бо я приходжу, вклонивши голову свою, і молюся Тобі: не відвертай лиця Твого від мене і не виключай мене із слуг Твоїх, а сподоби мене, грішного і недостойного раба Твого, принести Тобі Дари ці. Бо Ти єси Той, що приносиш жертву і Принесений, що приймаєш і роздаєшся, Христе Боже наш, і Тобі славу віддаємо, з Надвічним Твоїм Отцем і Пресвятим і Милосердним і Животворчим Твоїм Духом, нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.

Після молитви і кадіння священик та диякон, ставши перед святим престолом, здіймаючи руки, тричі проказують херувимську пісню. Священик:

Ми, таємно херувимів з себе уявляючи і Животворчій Тройці трисвятую пісню співаючи, відкладімо нині всякі житейські піклування.

Диякон:

Щоб прийняти і нам Царя всіх, що Його в славі проводять ангельські чини невидимо. Алилуя, алилуя, алилуя.

У Великий четвер замiсть херувимської пiснi священик проказує:

Вечерi Твоєї тайної, Сину Божий, причасником мене сьогоднi прийми, бо ворогам Твоїм тайни не розповiм i цiлування не дам Тобi, як Юда, але, як розбiйник, визнаю Тебе: пом’яни мене, Господи, у Царствi Твоїм.

У Велику суботу замiсть херувимської пiснi священик проказує:

Нехай мовчить всяка плоть людська, i нехай стоїть iз страхом i трепетом, i нi про що земне в собi не помишляє; Цар бо над царями i Господь над володарями приходить у жертву Себе принести i дати Себе на поживу вiрним.

Перед ним iдуть чини ангельськi, з усяким началом i владою, многоокi херувими i шестикрилi серафими, лиця закриваючи i спiваючи пiсню: алилуя, алилуя, алилуя.

Священик і диякон цілують святий престол і переходять до жертовника (диякон попереду), де вже стоять іподиякони або братчики зі свічками. Священик бере в диякона кадило, кадить тричі жертовник і молиться про себе:

Священик:

Боже, очисти мене грішного.

Тоді віддає кадило дияконові, який бере його на мізинець правої руки. Диякон тихо промовляє до священика:

Диякон:

Візьми, владико.

Священик кладе воздух на ліве плече диякона, промовляючи:

Піднесіть руки ваші до святині і благословіть Господа.

Священик бере покритий малим покрівцем дискос і з побожністю та увагою ставить його на голову диякона, який стає на одне коліно; диякон, тримаючи кінець орара в лівій руці, а кадило на пальці правої руки, держить дискос обома руками на голові. Сам священик бере покриту покрівцем святу чашу і держить її перед собою. Всі виходять через північні двері на солею: іподиякони або братчики несуть свічники, за ними йде диякон і далі священик. Диякон виголошує:

Диякон:

[Все]святішого отця нашого [або – блаженнішого владику нашого] ... [ім’я, титул глави Помісної Церкви], і [високо]преосвященнішого владику нашого ... [ім’я, титул єпархіяльного архиєрея] нехай пом’яне Господь Бог у Царствi Своїм завжди, нинi, i повсякчас, i на вiки вiчнi.

Коли священик править без диякона, то виголошує це саме, а коли з дияконом, то виголошує далі:

Священик: Увесь єпископський, священичий, дияконський чин i причет церковний, боголюбиву i Богом бережену Україну нашу, уряд, вiйсько i всю люднiсть її, почесних i повiкнезабутнiх фундаторiв i доброчинцiв святого храму цього, вас i всiх православних християн нехай пом’яне Господь Бог у Царствi Своїм завжди, нинi, i повсякчас, i на вiки вiчнi.

Люди:

Амiнь. Щоб прийняти i нам Царя всiх, що Його в славi проводять ангельськi чини невидимо. Алилуя, алилуя, алилуя.

У Великий четвер та Велику суботу замiсть херувимської – див. вище.

Диякон входить у вівтар царськими дверима і стає праворуч, а коли входить священик, то промовляє до нього:

Диякон:

Священство твоє нехай пом’яне Господь Бог у Царстві Своїм.

Священик:

Священнодияконство твоє нехай пом’яне Господь Бог у Царстві Своїм завжди, нині,
і повсякчас, і на віки вічні.

Священик ставить святу чашу на антимінсі праворуч і знімає з неї покрівець. Тоді бере з голови диякона дискос, ставить його на антимінсі ліворуч, теж знімає і відкладає покрівець. Ці дії священик виконує, тихо промовляючи тропарі:

Благообразний Йосиф, з древа знявши пречистеє Тіло Твоє, плащаницею чистою обвив і, пахощами покривши, у гробі новім положив.

У гробі тілом, у пеклі душею, як Бог, в раю ж з розбійником і на престолі був Ти, Христе, з Отцем і Духом, все наповняючи, Неописанний.

Як Життєносець, як кращий від раю і воістину ясніший від усякої царської палати, явився для нас гріб Твій, Христе, джерелом нашого воскресіння.

Тоді священик бере воздух з плеча диякона і, подержавши його над кадилом, покриває ним святощі, промовляючи знов один тропар:

Благообразний Йосиф, з древа знявши пречистеє Тіло Твоє, плащаницею чистою обвив і, пахощами покривши, у гробі новім положив.

А далі бере від диякона кадило, тричі кадить святощі і проказує:

Ущаслив, Господи, благоволінням Твоїм Сіон, і нехай збудуються стіни Єрусалимські. Тоді буде угодна Тобі жертва правди, приношення і всепалення, тоді покладуть на жертовник Твій тельців.

Священик віддає кадило дияконові і промовляє, схиливши голову:

Пом’яни мене, брате і сослужителю.

Диякон:

Нехай пом’яне Господь Бог священство твоє в Царстві Своєму.

Тоді й диякон, схиливши голову і трьома пальцями правої руки тримаючи орар, промовляє до священика:

Диякон:

Помолися за мене, владико святий.

Священик:

Дух Святий нехай найде на тебе, і сила Вишнього нехай осінить тебе (Лк. 1:35).

Диякон:

Той же Дух допомагає нам у всі дні життя нашого. Пом’яни мене, владико святий.

Священик:

Нехай пом’яне тебе Господь у Царстві Своїм завжди, нині, і повсякчас, і на віки вічні.

Диякон:

Амінь.

Диякон, промовивши “Амінь”, цілує праву руку священика, виходить північними дверима і, ставши на звичайному місці, виголошує єктенію.

Благальна єктенiя 1. Диякон:

Доповнiмо молитву нашу Господевi.

Люди:

Господи, помилуй.

Диякон:

За принесенi Чеснi Дари Господевi помолiмось.

Люди:

Господи, помилуй.

Диякон:

За святий храм цей i тих, що з вiрою, побожнiстю та страхом Божим входять до нього, Господевi помолiмось.

Люди:

Господи, помилуй.

Диякон:

Щоб визволитися нам вiд усякої журби, гнiву, небезпеки та недолi, Господевi помолiмось.

Люди:

Господи, помилуй.

Після перенесення Божественних Дарів на святий престол священик проказує молитву принесення:

Господи Боже Вседержителю, Єдиний Святий, Ти приймаєш жертву хвали від тих, що всім серцем призивають Тебе! Прийми ж благання і нас, грішних, та принеси його до святого Твого жертовника, і сподоби нас гідно приносити Тобі дари і жертви духовні за наші гріхи і людську несвідомість. І сподоби нас знайти благодать у Тебе, щоб була приємна Тобі жертва наша і щоб добрий дух благодати Твоєї вселився в нас і в принесених Дарах цих і в усіх людях Твоїх.

Диякон:

Заступи, спаси, помилуй i охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю.

Люди:

Господи, помилуй.

Диякон:

Дня всього звершеного, святого, спокiйного i безгрiшного, у Господа просiмо.

Люди:

Подай, Господи (за кожним проханням).

Диякон:

Ангела спокою, вiрного провiдника, охоронителя душ i тiл наших, у Господа просiмо.

Диякон:

Прощення i вiдпущення грiхiв та провин наших у Господа просiмо.

Диякон:

Доброго i пожиточного для душ наших i спокою для свiту у Господа просiмо.

Диякон:

Останок життя нашого в спокої та покаяннi скiнчити у Господа просiмо.

Диякон:

Християнського кiнця життя нашого, безболiсного, бездоганного, спокiйного, i доброї вiдповiдi на страшному судi Христовiм просiмо.

Диякон:

Пресвяту, пречисту, преблагословенну, славну Владичицю нашу Богородицю i Вседiву Марiю зо всiма святими пом’янувши, самi себе i один одного, i все життя наше Христу Боговi вiддамо.

Люди:

Тобi, Господи.

Священик:

Щедротами Єдинородного Сина Твого, що з Ним благословен єси, з Пресвятим i Благим i Животворчим Твоїм Духом, нинi, i повсякчас, i на вiки вiчнi.

Люди:

Амiнь.

Священик (благословляючи):

Мир усiм.

Люди:

I духовi твоєму.

Диякон:

Полюбiмо один одного, щоб однодумно визнавати.

Люди:

Отця, i Сина, i Святого Духа, Тройцю Єдиносущну i Нероздiльну.

І священик тричі вклоняється перед святим престолом, про себе промовляючи:

Любитиму Тебе, Господи, сило моя; Господь - твердиня моя і пристановище моє (Пс. 17:2-3).

Священик цілує покрівець над Святими Дарами, спочатку над дискосом, потім над чашею, і край престолу. Коли ж правлять два священики або більше, то всі цілують святощі і один одного в праве і ліве плече і руку. Старший промовляє: Христос посеред нас! А другий відповідає: І є, і буде. Диякони також цілують свої орарі і один одного в плечі і промовляють, як і священики.

Диякон:

Дверi, дверi! В премудростi будьмо уважнi!

Символ вiри. Люди:

Вiрую в Єдиного Бога Отця, Вседержителя, Творця неба i землi, всього видимого i невидимого.

I в Єдиного Господа Iсуса Христа, Сина Божого, Єдинородного, що вiд Отця народився перше всiх вiкiв,

Свiтло вiд Свiтла, Бога Iстинного вiд Бога Iстинного, рожденного, несотворенного, єдиносущного з Отцем, що через Нього все сталося.

Вiн для нас, людей, i для нашого спасiння зiйшов з небес, i тiло прийняв вiд Духа Святого i Марiї Дiви, i став чоловіком.

I розп’ятий був за нас при Понтiї Пилатi, i страждав, i був похований.

I воскрес на третiй день, як було написано.

I вознiсся на небо i сидить праворуч Отця.

I знову прийде у славi судити живих i мертвих, i Царству Його не буде кiнця.

I в Духа Святого, Господа Животворчого, що вiд Отця походить, що Йому з Отцем i Сином однакове поклонiння i однакова слава, що говорив через пророкiв.

В Єдину, Святу, Соборну i Апостольську Церкву.

Визнаю одне хрещення на вiдпущення грiхiв.

Чекаю воскресiння мертвих i життя будучого вiку. Амiнь.

Анафора

Диякон (на солеї):

Станьмо побожно, станьмо зо страхом. Будьмо уважнi, щоб у спокої святу жертву приносити.

Люди:

Милiсть спокою, жертву хвали.

Священик (благословляючи вірних):

Благодать Господа нашого Iсуса Христа, i любов Бога i Отця, i причастя Святого Духа нехай буде зо всiма вами.

Люди:

I з твоїм духом.

Священик:

До неба пiднесiмо серця.

Люди:

Пiднесли до Господа.

Священик:

Принесiмо подяку Господевi.

Люди:

Достойно i праведно є поклонятися Отцю, i Сину, i Святому Духовi, Тройцi Єдиносущнiй i Нероздiльнiй.

Священик:

Достойно і правдиво є Тебе славити, Тебе благословити, Тебе хвалити, Тобі дякувати, Тобі поклонятися на всякому місці влади Твоєї. Ти єси Бог Несказанний, Неосяжний розумом, Невидимий, Незбагненний, завжди Сущий і завжди Незмінний, Ти і Єдинородний Син Твій, і Дух Твій Святий. Ти з небуття до буття нас привів, а коли ми впали в гріх, Ти знову нас підніс, і безперестанно все діяв, поки нас на небо привів і будуче Царство Твоє нам дарував.

За все це дякуємо Тобі, і Єдинородному Твоєму Синові, і Духові Твоєму Святому, за всі Твої до нас добродійства, які ми знаємо і яких не знаємо, за явні і неявні. Дякуємо Тобі і за цю службу, що з рук наших Ти зволив прийняти, хоч і стоять перед Тобою тисячі архангелів, незчисленна сила ангелів, шестикрилих і многооких херувимів і серафимів, що високо витають на крилах.

Пiсню перемоги спiвають, виголошують, викликують i промовляють.

Люди:

Свят, Свят, Свят Господь Саваоф! Повнi небо i земля слави Твоєї! Осанна в вишнiх! Благословен, хто йде в iм’я Господнє! Осанна в вишнiх!

Священик:

З цими блаженними силами, Владико Чоловіколюбче, і ми виголошуємо і промовляємо: Святий єси і Пресвятий, Ти, і Єдинородний Твій Син, і Дух Твій Святий. Святий єси і Пресвятий, і велична слава Твоя. Ти світ Твій так полюбив, що й Сина Свого Єдинородного віддав, щоб усякий, хто вірує в Нього, не загинув, а мав життя вічне. Він, прийшовши і діло нашого спасіння виконавши, в ніч, як зраджено Його, а правдивіше, коли Він Сам Себе віддав за життя світу, взяв хліб у святі Свої і пречисті і непорочні руки, подякувавши, благословивши, освятивши, розломивши, дав святим Своїм ученикам і апостолам і сказав:

Приймiть, споживайте – це є Тiло Моє, що за вас ламається на вiдпущення грiхiв.

Люди:

Амiнь.

Священик:

Так само і чашу після вечері, промовляючи:

Пийте з неї всi – це є Кров Моя Нового завiту, що за вас i за многих проливається на вiдпущення грiхiв.

Люди:

Амiнь.

Священик:

Тому і ми, споминаючи цю спасенну заповідь і все, що ради нас сталося: хрест, гріб, воскресіння на третій день, на небо вшестя, праворуч сидіння, друге і славне знову пришестя,

Священик:

Твоє вiд Твоїх Тобi приносимо за всiх i за все.

Одночасно, коли священик промовляє це, диякон складає руки навхрест (права рука зверху) і, піднявши святий дискос і святу чашу, побожно вклоняється.

Люди:

Тебе в пiснях славимо, Тебе благословимо, Тобi дякуємо, Господи, i молимось Тобi, Боже наш.

Священик:

Ще приносимо Тобі цю словесну й безкровну службу і просимо, і молимо, і благаємо: пошли Духа Твого Святого на нас і на предложені Дари ці.

Боже, очисти мене грішного і помилуй мене (тричі).

Господи, Ти, що Пресвятого Твого Духа в третю годину на апостолів Твоїх послав, не відійми ж Його, Милосердний, від нас, а віднови нас, що молимось Тобі.

Диякон:

Серце чисте створи в мені, Боже, і духа правди віднови в нутрі моєму.

Священик:

Господи, Ти, що Пресвятого Твого Духа в третю годину на апостолів Твоїх послав, не відійми ж Його, Милосердний, від нас, а віднови нас, що молимось Тобі.

Диякон:

Не відкинь мене від лиця Твого і Духа Твого Святого не відійми від мене.

Священик:

Господи, Ти, що Пресвятого Твого Духа в третю годину на апостолів Твоїх послав, не відійми ж Його, Милосердний, від нас, а віднови нас, що молимось Тобі.

Диякон:

Благослови, владико, святий хліб.

Священик благословляє святий хліб, промовляючи:

І створи хліб цей Чесним Тілом Христа Твого.

Диякон:

Амінь.

Диякон:

Благослови, владико, святу чашу.

Священик, благословляючи, промовляє:

А те, що в чаші цій, Чесною Кров’ю Христа Твого.

Диякон:

Амінь. Благослови, владико, обоє.

Священик, благословляючи ті й другі святощі, промовляє:

Перетворивши Духом Твоїм Святим.

Диякон:

Амінь, амінь, амінь.

Священик:

Щоб стали ці Святі Дари причасникам на тверезість душі, на відпущення гріхів, на спільність із Святим Твоїм Духом, на осягнення Царства Небесного, на уповання на Тебе, не на суд або осуд.

Ще приносимо Тобі цю словесну службу за у вірі спочилих праотців, отців, патріярхів, пророків, апостолів, проповідників, благовісників, мучеників, ісповідників, посників і за всяку душу праведну, у вірі спочилу.

І, взявши кадило, священик виголошує:

Особливо за пресвяту, пречисту, преблагословенну, славну Владичицю нашу Богородицю i Вседiву Марiю.

І кадить перед святим престолом тричі по три. Потім диякон кадить навкруги святий престол і поминає живих і померлих.

Люди:

Достойно є, i це є iстина, славити Тебе, Богородицю, завжди славну i пренепорочну i Матiр Бога нашого. Чеснiшу вiд херувимiв i незрiвнянно славнiшу вiд серафимiв, що без iстлiння Бога Слово породила, дiйсну Богородицю, Тебе величаємо.

Священик:

За святого Іоана, пророка, Предтечу й Хрести-теля, за святих славних і всехвальних апостолів, святого... (ім’я), що його пам’ять сьогодні творимо, і за всіх святих Твоїх, молитвами їх зглянься на нас, Боже. І пом’яни всіх спочилих в надії на воскресіння і життя вічне... (імена померлих), і упокой їх там, де сяє світ лиця Твого.

Ще молимось Тобі, пом’яни, Господи, всіх єпископів православних, що правдиво навчають слова Твоєї істини, все пресвітерство, у Христі дияконство і всякий священний чин.

Ще приносимо Тобі словесну цю службу за всесвіт, за Святу Соборну і Апостольську Церкву, і за тих, що в чистоті і побожному житті перебувають, за наш уряд і військо. Дай їм, Господи, спокійне врядування, щоб і ми за їх спокоєм тихе й сумирне життя провадили у всякому благочесті та чистоті.

Священик:

Найперше пом’яни, Господи, [все]святішого отця нашого [або – блаженнішого владику нашого] ... [ім’я, титул глави Помісної Церкви], і [високо]преосвященнішого владику нашого ... [ім’я, титул єпархіяльного архиєрея], i даруй їх святим Твоїм Церквам, щоб були вони у спокої збереженi, почеснi, здоровi, довговiчнi i правдиво навчали слова Твоєї iстини.

Люди:

I всiх, i все.

Священик:

Пом’яни, Господи, місто це [або – село це, монастир цей], в якому живемо, і всяке місто і країну, і тих, що по вірі живуть у них. Пом’яни, Господи, тих, що на морі, в дорозі, в недузі, в тяжкій праці, в полоні, і спаси їх. Пом’яни, Господи, тих, що дари приносять і добро діють у святих Твоїх Церквах та пам’ятають за вбогих, і на всіх нас пошли ласку Твою.

Тут  поминають живих. Потім священик виголошує:

I дай нам єдиними устами i єдиним серцем славити i оспiвувати пречесне i величне iм’я Твоє, Отця, i Сина, i Святого Духа, нинi, i повсякчас, i на вiки вiчнi.

Люди:

Амiнь.

Священик повертається до царських дверей і, благословляючи людей, виголошує:

Нехай же будуть милостi великого Бога i Спаса нашого Iсуса Христа з усiма вами.

Люди:

I з твоїм духом.

Благальна єктенiя 2. Диякон:

Всiх святих пом’янувши, ще i ще в спокої Господевi помолiмось.

Люди:

Господи, помилуй.

Диякон:

За принесенi i освяченi Чеснi Дари Господевi помолiмось.

Люди:

Господи, помилуй.

Диякон:

Щоб Чоловiколюбець Бог наш, прийнявши їх у святий, i наднебесний, i мисленний Свiй жертовник, як духовнi пахощi, послав нам божественну благодать i дар Святого Духа, помолiмось.

Люди:

Господи, помилуй.

Диякон:

Щоб визволитися нам вiд усякої журби, гнiву, небезпеки та недолi, Господевi помолiмось.

Люди:

Господи, помилуй.

Священик:

На Тебе покладаємо все життя і всю надію нашу, Владико Чоловіколюбче, і просимо, і молимо, і благаємо: сподоби нас причаститися Небесних Твоїх і Страшних Таїн, цієї священної і духовної Трапези, з чистим сумлінням, на відпущення гріхів, на прощення провин, на спільність із Духом Святим, на насліддя Царства Небесного, на сміливість перед Тобою, не на суд і не в осуд.

Диякон:

Заступи, спаси, помилуй i охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю.

Люди:

Господи, помилуй.

Диякон:

Дня всього звершеного, святого, спокiйного i безгрiшного, у Господа просiмо.

Люди:

Подай, Господи (за кожним проханням).

Диякон:

Ангела спокою, вiрного провiдника, охоронителя душ i тiл наших, у Господа просiмо.

Диякон:

Прощення i вiдпущення грiхiв та провин наших у Господа просiмо.

Диякон:

Доброго i пожиточного для душ наших i спокою для свiту у Господа просiмо.

Диякон:

Останок життя нашого у спокої та покаяннi скiнчити у Господа просiмо.

Диякон:

Християнського кiнця життя нашого, безболiсного, бездоганного, спокiйного, i доброї вiдповiдi на страшному судi Христовiм просiмо.

Диякон:

 Єднiсть вiри i причастя Святого Духа виблагавши, самих себе i один одного, i все життя наше Христу Боговi вiддамо.

Люди:

Тобi, Господи.

Священик (із піднесеними руками виголошує):

I сподоби нас, Владико, безбоязно, неосудно насмiлитись призивати Тебе, Небесного Бога Отця, i промовляти:

Люди:

Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться iм’я Твоє; нехай прийде Царство Твоє; нехай буде воля Твоя, як на небi, так i на землi. Хлiб наш насущний дай нам сьогоднi; i прости нам провини нашi, як i ми прощаємо винуватцям нашим; i не введи нас у спокусу, але визволи нас вiд лукавого.

Бо Твоє є Царство, i сила, i слава, Отця, i Сина, i Святого Духа, нинi, i повсякчас, i на вiки вiчнi.

Люди:

Амiнь.

Священик:

Мир усiм.

Люди:

I духовi твоєму.

Диякон:

Голови вашi вклонiть перед Господом.

Люди:

Тобi, Господи.

Священик:

Дякуємо Тобі, Царю Невидимий, що незчисленною Твоєю силою все сотворив і з великої ласки Твоєї все з небуття в буття привів. Сам, Владико, зглянься з неба на тих, що вклонили свої голови перед Тобою, бо не перед тілом і кров’ю вони вклонилися, а перед Тобою, Страшним Богом. Ти ж, Владико, принесені Дари на добро нам усім подай, кожному по потребі: тих, що плавають, супроводь; з подорожніми на землі і в повітрі будь у путі; хворих зціли, Лікарю душ і тіл наших.

Благодаттю, щедротами i чоловiколюбством Єдинородного Сина Твого, що з Ним благословен єси, з Пресвятим i Благим i Животворчим Твоїм Духом, нинi, i повсякчас, i на вiки вiчнi.

Люди:

Амiнь.

Причастя. Священик, низько вклонившись Святим Тайнам, відступає від святої трапези і миє руки.

Священик:

Зглянься, Господи Ісусе Христе, Боже наш, з святої оселі Твоєї і з престолу слави Царства Твого і прийди освятити нас, Ти, що вгорі з Отцем сидиш і тут з нами невидимо пробуваєш; і сподоби могутньою Твоєю рукою подати нам Пречисте Тіло Твоє і Чесну Кров Твою, а через нас і всім людям.

Поки священик проказує цю молитву, диякон, стоячи на солеї перед образом Спасителя, опоясується орарем навхрест. Священик і диякон, кожний на своєму місці, тричі вклоняються, промовляючи про себе:

Боже, милостивий будь до мене грішного (тричі).

Коли священик простягає руки і доторкається Святого Хліба, щоб святе піднесення творити, диякон виголошує:

Диякон:

Будьмо уважнi.

Диякон входить південними дверима у вівтар. Царські двері і завіса закриваються. Священик, підносячи Святий Хліб, виголошує:

Святеє святим.

Люди:

Єдин Свят, Єдин Господь, Iсус Христос, на славу Бога Отця. Амiнь.

Люди спiвають причасний (кiнонiк) дня або святого.

Диякон:

Розломи, владико, святий хліб.

Священик, з увагою і побожністю розламуючи Святий Хліб на чотири частини, промовляє:

Розломлюється і розділюється Агнець Божий, розломлюваний і неподільний, що завжди споживається і ніколи не вичерпується, а причасників освячує.

Про розломлювання Святого Агнця

Треба тобі знати, священику, що, розломлюючи Святий Агнець, маєш класти частини на дискос знаком хреста вниз, а надрізом догори. Частину з написом ІС клади вгорі дискоса, цебто на схід; ХС - внизу, цебто на захід; НІ - на північ; а КА - на південь, як показано на малюнку.

Взявши ж частину з написом ІС, поклади до святої чаші. Частину з ХС розломлюй для священиків та дияконів. Частини з написами НІ й КА розділи для причасників на стільки дрібних частинок, скільки їх, на твою думку, буде потрібно.

Також треба тобі знати, що, розбавляючи святою теплотою Божественну Кров Господню, маєш вливати з увагою так, щоб було досить для всіх причасників. Тому на проскомидії, коли проколюєш Святий Агнець, вливай вина і води стільки, щоб вистачило для всіх; опісля ж нічого не доливай, а розбавленим один раз під час «Святеє святим» – причащай.

Диякон:

Доповни, владико, святу чашу.

Священик бере частину вгорі дискоса з написом ІС, чинить нею знак хреста над святою чашею і промовляє:

Повнота Духа Святого.

Тоді вкладає її до святої чаші.

Диякон:

Амінь.

І, взявши теплоту, промовляє до священика:

Благослови, владико, теплоту.

Священик благословляє, промовляючи:

Благословенна теплота святих Твоїх завжди, нині, і повсякчас, і на віки вічні.

Диякон:

Амінь.

І диякон вливає скільки треба, навхрест, до святої чаші, промовляючи: Теплота віри повна Духа Святого. Амінь.

Священик:

Дияконе, приступи.

Диякон:

Ось приступаю до Безсмертного Царя. Прости мені, владико святий, і благослови, і подай мені Чесне, і Пресвяте, і Пречисте Тіло Господа і Бога і Спаса нашого Ісуса Христа.

Священик:

Рабу Божому ... (ім’я), священнодиякону, подається Чесне, і Пресвяте, і Пречисте Тіло Господа і Бога і Спаса нашого Ісуса Христа на відпущення гріхів і на життя вічне.

Диякон приймає Святий Хліб на долоню правої руки, підкладаючи ліву руку під неї, далі цілує руку священика, відходить за святий престол і, вклонивши голову, молиться:

Диякон:

Вірую, Господи, і визнаю...

Священик так само побожно вклоняється, бере часточку на долоню правої руки, а ліву підкладає під неї зі словами:

Чесне, і Пресвяте, і Пречисте Тіло Господа і Бога і Спаса нашого Ісуса Христа подається мені, недостойному рабу Божому, ієреєві ... (ім’я), на відпущення гріхів моїх і на життя вічне.

Вiрую, Господи, i визнаю, що Ти єси воiстину Христос, Син Бога Живого, що прийшов на свiт грiшникiв спасти, мiж якими перший – це я. Ще вiрую, що це саме є Пречисте Тiло Твоє i це саме є Чесна Кров Твоя. Молюся отже Тобi: помилуй мене i прости менi провини мої вiльнi й невiльнi, чи то в словi, чи дiлi, свiдомi й несвiдомi; i сподоби мене неосудно запричаститися Пречистих Твоїх Таїн на вiдпущення грiхiв i на життя вiчне. Амiнь.

Вечерi Твоєї тайної, Сину Божий, причасником мене сьогоднi прийми, бо ворогам Твоїм тайни не розповiм i цiлування не дам Тобi, як Юда, але, як розбiйник, визнаю Тебе: пом’яни мене, Господи, у Царствi Твоїм.

Нехай не на суд i не в осуд буде менi причастя Святих Твоїх Таїн, Господи, а на зцiлення душi й тiла.

Після молитви священик і диякон причащаються Тіла Христового зі страхом і всякою обережністю. Священик підкладає під бороду плат і побожно приступає до святої чаші, бере її обома руками з платом, промовляючи:

Чесної, і Пресвятої, і Пречистої Крови Господа і Бога і Спаса нашого Ісуса Христа причащаюся я, недостойний раб Божий, ієрей ... (ім’я), на відпущення гріхів моїх і на життя вічне.

І тричі причащається. Тоді, витерши уста свої і край святої чаші платом, що тримає в руці, промовляє:

Це торкнулося уст моїх, і здійме беззаконня мої, і гріхи мої очистить.

Потім призиває диякона, промовляючи:

Дияконе, приступи.

Диякон підходить і вклоняється один раз, промовляючи:

Прости мені, владико святий, і благослови, і подай мені Чесну, і Пресвяту, і Пречисту Кров Господа і Бога і Спаса нашого Ісуса Христа.

Священик подає дияконові плат і підносить до уст його святу чашу, з якої диякон обережно три рази причащається, а священик у той час промовляє:

Причащається раб Божий священнодиякон ... (ім’я), Чесної, і Пресвятої, і Пречистої Крови Господа і Бога і Спаса нашого Ісуса Христа на відпущення гріхів своїх і на життя вічне.

Диякон витирає уста платом і цілує святу чашу, а священик промовляє:

Це торкнулося уст твоїх, і здійме беззаконня твої, і гріхи твої очистить.

Коли є вірні до причастя Святих Таїн, тоді священик розділяє дві частини з написом НІ і КА на малі часточки, щоб вистачило всім причасникам, і, вкладаючи їх до святої чаші, промовляє:

Воскресiння Христове бачивши, поклонiмось Святому Господевi Iсусу, Єдиному Безгрiшному. Хресту Твоєму поклоняємось, Христе, i святеє воскресiння Твоє оспiвуємо i славимо. Бо Ти єси Бог наш, крiм Тебе, iншого не знаємо, iм’я Твоє призиваємо. Прийдiть, усi вiрнi, поклонiмось святому Христовому воскресiнню, бо через Хрест прийшла радiсть усьому свiтовi. Повсякчас благословляючи Господа, оспівуємо воскресiння Його, бо, перетерпiвши розп’яття, Вiн смертю смерть перемiг.

Свiтися, свiтися, новий Єрусалиме, слава бо Господня над тобою зiйшла. Радiй нинi й веселися, Сiоне, а Ти, чистая, красуйся, Богородице, воскресiнням Сина Твого.

О Пасхо велика і найсвятіша, Христе! О Мудросте і Слово Боже і Сило! Сподоби нас тісніше з’єднатися з Тобою в невечірній день Царства Твого.

Потім покриває чашу покрівцем та проказує молитву:

Дякуємо Тобі, Владико Чоловіколюбче, Доброчинцю душ наших, що і сьогодні сподобив нас Небесних Твоїх і Безсмертних Таїн. Направ нашу путь, утверди всіх нас у страсі Твоїм, збережи наше життя і всі стопи наші утверди, молитвами та благаннями славної Богородиці і Вседіви Марії і всіх святих Твоїх.

Тоді відчиняють царські двері і диякон, вклонившись один раз, бере з престола плат, побожно приймає святу чашу від священика, підходить до царських дверей, підносить святу чашу перед народом і виголошує:

Диякон:

Зі страхом Божим, вiрою i любов’ю приступiть.

Люди:

Благословен, хто йде в iм’я Господнє. Бог Господь i з’явився нам.

Священик разом із вiрними:

Вiрую, Господи, i визнаю, що Ти єси воiстину Христос, Син Бога Живого, що прийшов на свiт грiшникiв спасти, мiж якими перший – це я. Ще вiрую, що це саме є Пречисте Тiло Твоє i це саме є Чесна Кров Твоя. Молюся отже Тобi: помилуй мене i прости менi провини мої вiльнi й невiльнi, чи то в словi, чи дiлi, свiдомi й несвiдомi; i сподоби мене неосудно запричаститися Пречистих Твоїх Таїн на вiдпущення грiхiв i на життя вiчне. Амiнь.

Вечерi Твоєї тайної, Сину Божий, причасником мене сьогоднi прийми, бо ворогам Твоїм тайни не розповiм i цiлування не дам Тобi, як Юда, але, як розбiйник, визнаю Тебе: пом’яни мене, Господи, у Царствi Твоїм.

Нехай не на суд i не в осуд буде менi причастя Святих Твоїх Таїн, Господи, а на зцiлення душi й тiла.

Усі причасники проказують за священиком молитву «Вірую, Господи...» і, склавши руки навхрест на грудях, один по одному підходять до причастя. Священик, причащаючи кожного, промовляє: Причащається раб Божий ... (ім’я) Чесного, і Пресвятого, і Пречистого Тіла і Крови Господа і Бога і Спаса нашого Ісуса Христа на відпущення гріхів своїх і на життя вічне.

Під час причастя диякон (або причетник) підкладає покрівець під бороду причасників, а по причасті священик витирає уста причасника платом. Причасник, причастившись, цілує край чаші й, відійшовши, приймає антидор (просфору) і теплоту від братчика, запиваючи нею Святе Причастя.

Причащаючи дітей до семи років,  промовляє:

Священик:

Причащається дитя Боже ... (ім’я) Чесного, і Пресвятого, і Пречистого Тіла і Крови Господа і Бога і Спаса нашого Ісуса Христа на життя вічне.

Люди співають причасний.

Перенесення Святих Таїн. Після причастя вірних священик і диякон входять у вівтар і ставлять Святощі на престолі. Диякон згортає з дискоса до чаші часточки, обтирає губкою дискос уважно, пильно й побожно, а священик при тому стиха промовляє:

Обмий, Господи, гріхи тих, що тут поминалися, Кров’ю Твоєю Чесною, молитвами святих Твоїх.

Диякон малим покрівцем накриває святу чашу, а на святий дискос кладе звіздицю, копіє, ложечку і другий покрівець, і все те покриває складеним воздухом, а священик обертається лицем до людей і, благословляючи їх рукою, промовляє:

Спаси, Боже, людей Твоїх i благослови наслiддя Твоє.

Священик повертається до святого престолу і, взявши кадило, тричі кадить Чесні Дари, промовляючи:

Вознесися на небеса, Боже, і по всій землі слава Твоя.

Люди:

Ми бачили Свiт Істинний, прийняли Духа Небесного, знайшли вiру iстинну, Нероздiльнiй Тройцi поклоняємось, бо Вона спасла нас.

Диякон стає на праве коліно; священик ставить йому на голову святий дискос; диякон обома руками приймає його і, повернувшись до царських дверей, нічого не промовляючи, відходить до святого жертовника і ставить святий дискос. Священик, уклонившись, бере святу чашу, робить нею знак хреста над антимінсом, тихо промовляючи:

Священик:

Благословенний Бог наш

Тоді священик повертається до царських дверей і, благословляючи святою чашею народ, виголошує:

завжди, нинi, i повсякчас, i на вiки вiчнi.

Люди:

Амiнь. Нехай повнi будуть уста нашi похвалою Тобi, Господи, щоб ми оспiвували славу Твою, бо Ти сподобив нас причаститися Святих Твоїх, Божественних, Безсмертних i Животворчих Таїн. Збережи нас у Твоїй святинi кожний день навчатися правди Твоєї. Алилуя, алилуя, алилуя.

Священик іде до жертовника, ставить чашу і кадить, а  диякон, вийшовши північними дверима і ставши на звичайнім місці, виголошує:

Подячна єктенія. Диякон:

Станьмо побожно, прийнявши Божественнi, Святi, Пречистi, Безсмертнi, Небеснi i Животворчi, Страшнi Христовi Тайни, достойно подякуймо Господевi.

Люди:

Господи, помилуй.

Диякон:

Заступи, спаси, помилуй i охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю.

Люди:

Господи, помилуй.

Диякон:

Дня всього звершеного, святого, спокiйного i безгрiшного випросивши, самi себе i один одного, i все життя наше Христу Боговi вiддамо.

Люди:

Тобi, Господи.

Священик, згорнувши антимінс, бере Євангеліє і, тримаючи його просто, чинить ним над антимінсом знак хреста і виголошує:

Бо Ти єси освячення наше, i Тобi славу вiддаємо, Отцю, i Сину, i Святому Духовi, нинi, i повсякчас, i на вiки вiчнi.

Люди:

Амiнь.

Священик:

В спокої вийдiмо.

Люди:

З iменем Господнiм.

Диякон:

Господевi помолiмось.

Люди:

Господи, помилуй.

Заамвонна молитва. Священик:

Господи, Ти благословляєш тих, що Тебе благословляють, i освячуєш тих, що на Тебе надiю покладають. Спаси людей Твоїх i благослови наслiддя Твоє, повноту Церкви Твоєї збережи, освяти тих, що люблять красу дому Твого, прослав їх Твоєю божественною силою i не остав нас, що надiємось на Тебе. Спокiй свiтовi Твоєму дай, Церквам Твоїм, священикам, боголюбивiй i Богом береженiй Українi нашiй, парафiянам святого храму цього i всiм людям Твоїм. Бо всяке добре даяння i всякий звершений дар з висоти є, сходячи вiд Тебе, Отця свiтла, i Тобi славу, подяку i поклонiння вiддаємо, Отцю, i Сину, i Святому Духовi, нинi, i повсякчас, i на вiки вiчнi.

Доки священик читає заамвонну молитву, диякон, вклонивши голову, стоїть перед образом Христа і тримає орар свій аж до кінця молитви. Після молитви священик входить царськими дверима і тихо проказує молитву перед споживанням Святощів.

Ти Сам єси сповнення Закону і пророків, Христе Боже наш, що сповнив усе, Отцем встановлене. Наповняй радістю та веселістю серця наші завжди, нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.

Диякон, увійшовши північними дверима, споживає Святощі зі страхом та обережністю.

Люди:

Амiнь. Нехай буде благословенне iм’я Господнє вiднинi i довiку (тричi).

Псалом 33

Благословлю Господа повсякчас, завжди хвала Йому в устах моїх.

Господом буде хвалитися душа моя; нехай почують тихі і звеселяться.

Величайте Господа зі мною, і разом вознесімо ім’я Його.

Я знайшов Господа, і Він почув мене, і від страху мого визволив мене.

Приступіть до Нього і просвітіться, і лиця ваші не засоромляться.

Цей убогий взивав, і Господь вислухав його, і від усіх скорбот спас його.

Ангел Господній стане коло тих, що бояться Його і визволить їх.

Споживіть і пізнайте, що Милосердний Господь; блажен муж, що надіється на Нього.

Бійтеся Господа, всі святі Його, бо не зазнають убогости ті, що бояться Його.

Багаті збідніли і зголодніли, а ті, що шукають Господа, не втратять всякого блага.

Священик (благословляючи народ):

Благословення Господнє на вас, Його благодаттю i чоловiколюбством, завжди, нинi, i повсякчас, i на вiки вiчнi.

Люди:

Амiнь.

Священик (обернувшись до престолу):

Слава Тобi, Христе Боже, надiє наша, слава Тобi.

Люди:

Слава Отцю, i Сину, i Святому Духовi, і нинi, i повсякчас, i на вiки вiчнi. Амiнь. Господи, помилуй (тричi). Благослови.

Священик (із хрестом у руках):

Христос (у недiлю – що воскрес iз мертвих), Істинний Бог наш, молитвами пречистої Своєї Матерi, святого отця нашого Iоана, архиєпископа Царгородського, Золотоустого,  i святого ... (iм’я святого, що його храм), i святого ... (iм’я святого, що його пам’ять у той день), i всiх святих, помилує i спасе нас, бо Вiн Милосердний i Чоловiколюбець.

Люди:

Амiнь. [Все]святішого отця нашого [або – блаженнішого владику нашого] ... [ім’я, титул глави Помісної Церкви], і [високо]преосвященнішого владику нашого ... [ім’я, титул єпархіяльного архиєрея], настоятеля i парафiян святого храму цього, i всiх православних християн, Господи, збережи, на многiї лiта!

Після відпусту священик роздає вірним антидор (просфори від проскомидії) і одночасно дає їм цілувати святий хрест. Коли священик повернеться у вівтар, то закриваються царські двері і завіса, а священик проказує молитви подяки після Святого Причастя.