Лаврентий Зизаний Тустановский

См. библиографию 17 в. Украина. Стефан Зизаний.

Его: Лексис. - Большой катехизис. М., 1878.

1626. Прение литовского протопопа Лаврентия Зизания с игуменом Илиею и справщиком Григорием по поводу исправления составленного Лаврентием катихизиса. – Летописи русск. лит. и древн. Т. II, кн. 4. М. 1859. Отд. II, с. 80-100.

Публикация прения по списку XVII в. – Рец.: Булгаков Ф. Заседание в книжной палате 18-го февраля 1627 г. по поводу исправлений катихизиса Лаврентия Зизания. – Памятн. древн. письм. Вып. II. Спб. 1879, с. 32-38.

Лаврентий Зизаний (Лаврентий Тустановский; ? — после 1633) — протоиерей, известный белорусский учёный; брат Стефана Зизания.

Первоначально был преподавателем в Львовском братском училище, откуда в 1592 перешёл в Брест, затем в Вильну (ныне Вильнюс), где в 1596 издал азбуку и церковнославянскую грамматику. Грамматика Зизания — один из первых памятников восточнославянской филологии. Написана с сознательной ориентации на греческие и латинские образцы. Целью её было доказать равную значимость церковнославянского языка с греческим; описательных или нормативных целей Зизаний не преследовал (его предписания иногда достаточно сильно отклоняются от реальной языковой практики того времени).

Зизаний был воспитателем у князя Александра Константиновича Острожского в Ярославле Галицком. Приехав в 1626 в Москву, он представил патриарху Филарету рукопись своего катехизиса, с просьбой её исправить.

Патриарх поручил исправление богоявленскому игумену Илье и справщику Григорию Онисимову, причём по поводу некоторых спорных мест, у Лаврентия Зизания было с ними собеседование, окончившееся отказом его от всех тех мнений, которые были заподозрены московскими цензорами. Прение о катехизисе напечатано Тихонравовым в «Летописи русской литературы и древностей» (кн. IV, отд. II, и отдельно Общ. Люб. Др. Письм., СПб. 1878 № XVII). Нельзя утверждать, что катехизис Зизания попал в обращение, хотя и был напечатан в 1627. Патриарх Филарет не решился выпустить его в свет, ибо эта книга была не выражением веры православной церкви того времени, а лишь «сочинением одного литовского протопопа, исправленным двумя московскими грамотеями» (митрополит Макарий, «История русской церкви», т. 11, стр. 50-59).

*

ЗИЗАНІЙ-ТУСТАНОВСЬКИЙ (родове прізвище Кукіль-Тустановський) Лаврентій Іванович (60-ті рр. XVI ст. — після лист. 1634) — релігійний і культурний діяч, активний учасник братського руху в Україні. Народився, імовірно, в м. Потеличі (Галичина). Походив з міщанської родини (батько — Іван Кукіль — імовірно, млинар). Брат С. Зизанія. Як і останній, взяв собі за прізвисько грецький переклад слова "кукіль" — "зизаній".

Освіту здобував, імовірно, у львівській братській школі та Острозькій колегії, де добре вивчив мови, особливо грецьку. Був учителем і проповідником Львівської, з 1592 р. — Брестської, а від 1595 р. — Віленської братських шкіл. У Вільно співпрацював з друкарнею братства. 1596 р. брав участь у виданні "Граматики словенської", "Азбуки" (разом із братом), підготував "Катехізис" (1600) та "Книгу про віру" (прибл. 1596). Як представник братств, Зизаній-Тустановський брав участь у православному соборі 1596 р. У 1600 р. виїхав до Львова, звідти — до м. Боркулабова (побл. Мінська), а згодом — до Ярослава. У Боркулабові був домашнім учителем і проповідником синів кн. Богдана Соломирецького, а в Ярославі — дітей князя О. Острозького. Після смерті останнього (1602) звільнений з посади вихователя дружиною князя, прихильницею єзуїтів. Від 1612 р. жив у маєтку кн. Євтимія Корецького, учасника Брестського собору, і був священиком соборної церкви у Корці. Прибл. від 1620 р., на запрошення Єлисея Плетенецького, працює редактором і перекладачем у Лаврській друкарні. 1626 р. їде з місією від Київського митрополита Йова Борецького до Москви, де веде диспут ("прение") з представниками Московського патріарха Філарета з приводу статей своєї книги "Катехізис". У документах 1606 р. виступає під іменем " Лаврентій Зизаній Тустановицький Ярославський". Як уважає І. З. Мицько, прізвище Тустановський, імовірно, походить від с. Тустановичі, що поблизу Дрогобича, і вказує або на перебування там Зизанія-Тустановського, або на прийняття ним шляхетства. Помер Зизаній-Тустановський, напевно, у Корці.

Вагомим унеском до розвитку української думки є "Катехізис" Зизанія-Тустановського, де він виклав засади православного вчення. Проте його інтерпретація цих засад мала досить виражене реформаційне забарвлення, що викликало заперечення опонентів. Так, його розв’язання тринітарної проблеми, згідно з яким Бог-Отець виступає головним богом, а дві інші особи Трійці відносяться до нього як підпорядковані й нижчі іпостасі, а також припущення можливості страждання і смерті божества під час розп’яття і хресних мук разом з людською природою Христа містять у собі значні впливи социніанства. Відгомін реформації відчувається також у сформульованій Зизанієм-Тустановським ідеї можливості досягнення людиною спасіння душі своїми зусиллями і в твердженні про можливість, за певних обставин, здійснювати мирянами обряд хрещення. "Самовладдя" Зизаній-Тустановський визначає як здатність душі робити вільний вибір. У "Катехізисі" він приділяє увагу і проблемам природознавства, зокрема торкається питань світобудови і небесних явищ, намагаючись пояснити останні на основі їхніх закономірностей. Щодо походження душі, то Зизаній-Тустановський висловлює думку про створення душі Богом та її безсмертя і водночас передання її від батьків дітям через природне зачаття. Осмислення суспільно-політ. проблематики зводиться у Зизанія-Тустановського до обстоювання принципу рівності всіх людей перед Богом. Він дає неоднозначну оцінку багатству, вважаючи, що воно, залежно від використання, може бути добром або злом. Праці Зизанія-Тустановського стали внеском у розвиток української філософської термінології.

Твори З.-Т.: Сія книга, глаголемая катихизис... — М., 1627 (те саме: Гродно, 1787).

Про нього див.: Заседание в книжной палате 18 февраля 1607 г. по поводу исправления "Катехизиса" Лаврентия Зизания — СПб., 1878; Голубев С. Южнорусскій православный катехизис 1600 года // ЧИОНЛ. — 1890. — Кн. 14; Ильинский Ф. М. Большой Катехизис Лаврентия Зизания // ТКДА. — 1898. — №2; Харлампович К. Западнорусск. православные школы XVI и нач. XVII в., отношение их к инословным, религиозное обучение в них и заслуги их в деле защиты православной веры и церкви. — Казань, 1899; Возняк М. Граматика Лаврентія Зизанія з 1596 р. // ЗНТШ. — 1911. — Т. 102. — Кн. 1; Ботвинник М. Лаврентий Зизаний. — М., 1973; Ісаєвич Я. Д. Новые материалы об укр. и белорусских книгопечатниках первой пол. XVII в. // Книга. — М., 1977. — Сб. 34; Мицько І. З. Острозька слов’яно-греко-латинська академія. — К., 1990; Нічик В. М. Гуманістичні тенденції в творах членів вченого гуртка друкарні Києво-Печерської лаври // Нічик В. М., Литвинов В. Д., Стратій Я. М. Гуманістичні та реформаційні ідеї на Україні. — К., 1991.

Я. Стратій, «Філософська думка в Україні. Біобібліографічний словник».